Асоціація «Укрлегпром» в чергове активізувала діалог з Міноборони щодо можливого зриву постачання речового майна для Збройних Сил України у І кварталі та впродовж 2021р. Відповідні звернення були направлені також до Ради національної безпеки та оборони України та Верховної Ради України.
Про пролонгацію Договорів та забезпечення ЗСУ в І квартал 2021.
Слід зазначити, що перші проблеми з організацією закупівель речового майна для потреб ЗСУ проявилися ще в 4 кварталі 2020 року. За даний період відмінено майже усі закупівлі індивідуального обмундирування що призвело до невиконання плану закупівель за минулий рік щонайменше на 108,2 млн.грн.
Разом з тим, для планового забезпечення потреб у достатньому обсязі у 1-му кварталі нового року, після тривалого узгодження між Міноборони та підприємствами постачальниками у грудні було укладено Додаткові угоди щодо пролонгації діючих, що засвідчило наміри Сторін на потребу у поставках та прийнятті речового майна у І кварталі 2021 року. Для реалізації даних дій підприємствами було закуплено сировину (пряжу, різні текстильні матеріали, комплектуючі), виготовлення або імпорт яких потребує щонайменше 3-х місяців.
Подібна усталена практика з 2015 року має низку переваг:
- успішно забезпечує стале неперервне забезпечення ЗСУ речовим майном, та й інших силових структур, з урахуванням тривалих термінів старту, оголошення і проведення тендерних процедур нового бюджетного року;
- дає можливість виробничим підприємствам підготувати необхідну техніко-технологічну і сировинну базу та збереження кваліфікованих кадрів для своєчасного і якісного виконання замовлень згідно з вимогами. Міноборони був затверджений чіткий Порядок постачання речового майна тощо.
Складність ситуації полягає в тому, що для старту виробничого процесу підприємства мають здійснити вхідний контроль якості даної сировини за участю представників Замовника (Міноборони), але з невідомих причин процедури досі залишаються нереалізованими з боку відомства.
Тому станом на сьогодні підприємства не можуть розпочати випробування сировини і комплектуючих у лабораторіях, запустити тривалий у часі багатоопераційний технологічний процес виробництва продукції із задіянням технологічних потоків автоматизованого/спеціального обладнання та пройти приймальний контроль якості готової продукції, знову ж таки, за участю представників Замовника. Більше того, для поставки продукції ще необхідно буде здійснити випробування готових зразків у випробувальних лабораторіях.
Як показала попередня практика, в Україні досить обмежена кількість акредитованих випробувальних лабораторій, і у разі виникнення «авральних» одномоментних обсягів, вони фізично не в змозі виконати в стислі терміни лабораторні дослідження речового майна, тому терміни випробувань розтягуються замість 5-6 днів до 24 робочих днів.
До того ж, цьогоріч ситуація ускладнилася обставинами через карантинні обмеження та введення локдауну – тому подальше затягування технічних питань з боку Міноборони, призведе до неможливості своєчасного якісного виконання замовлень на поставку речового майна для Збройних Сил України в необхідний строк.
Що буде з закупівлями в 2021?
Крім того, Асоціація «Укрлегпром» стурбована ситуацією щодо тендерних закупівель на 2021 рік. Станом на сьогодні відсутня інформація щодо планів закупівель та рівня розрахункової очікуваної вартості речового майна з урахуванням нових макроекономічних показників 2021 року.
Подібна ситуація була і у 2020р., – вперше з 2015 року. Асоціація «Укрлегпром» неодноразово інформувала Міноборони про тенденції та фактори впливу формування собівартості продукції, зокрема речового майна, що виготовляється підприємствами легкої промисловості, та необхідність робочої зустрічі з виробниками, на жаль, конструктивного діалогу досі немає.
Щодо вартості продукції:
- Експертною групою Асоціації було проведено дослідження аналізу впливу на собівартість виробництва продукції прийнятого рішення (ЗУ №822-IX) щодо підвищення рівня мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2020 до 5000 грн. (+ 6% проти 4723 грн.), з 01 січня 2021 – 6000 грн. (+ 27%), та заплановано її подальше збільшення впродовж 2021 року – до 6500 грн. (+ 37,6%).
- Витрати підприємств, пов’язані з підвищенням виплат нарахувань на зарплату, вплинули безпосередньо і на собівартість виробництва та збільшили ціну продукції у 2020 році – на 6-10%, а в 2021 р. – очікується збільшення щонайменше на 20-25%.
- До того ж, ціна – це динамічна величина, яка залежить від ринкових умов та інших чинників. Тому при формуванні вартості одиниці речового майна обов’язково мають бути враховані жорстко пов’язані з ціноутворенням наступні фактори впливу: – девальвація курсу гривні до валют (у 2021 р. – очікується середній курс долара – 29,1 грн., а це 108% до 2020 р (26,96 грн/дол.);
- Залежність від імпорту текстильної сировини (волокна, пряжа, окремі тканини, хімматеріали) – постійне завищення Держмитслужбою цін до індикативів, які у 2-8 разів вищі від контрактних; – зростання вартості логістичних послуг доставки (основні постачальники текстильної сировини, яка не виробляється в Україні – це країни Азії) зросли з 2,5 тис. дол./контейнер – до 9 тис.дол.США; – стартова ціна участі у тендері – без та з ПДВ.
- Динаміка інфляційних процесів (Ісц – 105% до грудня 2020, але 240% до 2014 року) – з 2021 р. – значне зростання вартості і розподілення енергоносіїв, послуг зв’язку, логістичних і транспортних послуг тощо.
- Крім того, контрактними договорами 2020 р. на постачання речового майна, у Міноборони було знижено ціни у середньому на 5% проти початкових з обґрунтуванням про укріплення курсу національної валюти у 2019р., що у реаліях призвело до мільйонних збитків виробників, спаду виробництва і експорту, скорочення зайнятості та зниження заробітної плати у легкій промисловості на 20%.
Таким чином, формування очікуваної вартості на закупівлю речового майна потребує нагального перегляду у бік збільшення з урахуванням цінових тенденцій бізнес-середовища, в іншому разі, це призведе до згортання стратегічних вітчизняних виробництв і негативно вплине на стан обороноздатності держави.
Зі свого боку, у період карантину вітчизняні підприємства відповідно до проведених Міноборони тендерних процедур продовжували у стислі терміни здійснювати виробництво, виконуючи договірні зобов’язання та постачали речове майно, за власний рахунок долаючи виклики навіть в умовах жорстких обмежень COVID-19.
На жаль, форс-мажорні обставини 2020 року вже призвели до глибокої стагнації у галузі, спад галузевого виробництва у квітні й травні – сягнув майже 40%, середня заробітна плата скоротилася на 35% та не перевищувала 5,0-5,5 тис.грн. На кінець року спад виробництва 8% та експорту склав 9%, але втрачено понад 20 тис. робочих місць. Через пандемію найбільше постраждала соцсфера, різко скоротилась купівельна спроможність населення, а в легкій промисловості 75% працюючих – це жінки!
У таких умовах пандемії, невизначеності та світових викликів державні (публічні) закупівлі мають зберегти робочі місця та підтримати виробничі потужності України, спроможні випускати якісну і конкурентну продукцію з високою доданою вартістю та сприяти розвитку економіки і збереженню незалежності України.
Новітні законодавчі перешкоди.
До того ж, ситуація додатково ускладнюється трансформацією законодавства – з 1 січня 2021р. набув чинності ЗУ «Про оборонні закупівлі», та з урахуванням відсутності у законі чіткої визначеності приналежності речового майна до оборонного замовлення та відсутності необхідних підзаконних нормативних актів – Міністерство оборони України буде змушене здійснювати закупівлі за загальними процедурами відкритих торгів, що потребує близько 90 днів з моменту оголошення процедури до укладання договору.
Тобто, виробництво речового майна та планове його постачання Збройним Силам України стає неможливим що є неприпустимим для країни з військовим конфліктом.
При цьому, варто зазначити, що правоохоронні відомства своєчасно завершили процедури укладення додаткових угод з постачальниками і виробники планово виготовляють продукцію, забезпечуючи збереження робочих місць, соціальну та економічну безпеку на підприємствах легкої промисловості у багатьох регіонах України.
Якщо зараз Міноборони відмовиться від механізму виконання Додаткових угод І кварталу – це призведе до значного часового розриву у поставках, адже від оголошення нових тендерів до їх виконання має пройти щонайменше 90 днів. Така невизначеність поставить виробників перед вибором: згортання/припинення виробничої діяльності спеціалізованих підприємств, звільнення і втрати кваліфікованих працівників.