3 грудня Асоціація «Укрлегпром» онлайн долучилася до участі у роботі круглого столу «Угода про ЗВТ Україна – Туреччина – можливості і ризики», організованого Аналітичним центром Федерації роботодавців України.

 

Під час заходу президент-голова правління Укрлегпрому Тетяна Ізовіт звернула увагу учасників на особливу галузеву позицію легкої промисловості щодо ЗВТ з Туреччиною, яка була надана керівництву держави для урахування у ході переговорного процесу. 4 грудня дану інформацію Асоціацією надано і Федерації роботодавців України за результатами роботи даного Круглого столу

Детальніше про роботу Круглого столу та галузеві позиції секторів за інформацією ФРУ:

Українським виробникам досі невідомі детальні умови для їх секторів, зокрема, щодо доступу до ринків, у рамках Угоди про ЗВТ з Туреччиною, підписання якої, за словами Президента, перебуває на фінішній прямій, однак потребує деяких узгоджень. Також невідомі перспективи та наслідки для економіки України в цілому у результаті укладення Угоди.

Уряд України вирішив терміново завершити переговори про вільну торгівлю з Туреччиною, які близько 10 років були у глухому куті, та підписати Угоду найближчим часом.

Ряд промислових асоціацій висловилися проти такого підходу і закликали владу надати конкретні дані про пропозиції як української, так і турецької сторони.

«Ми як українські виробники і роботодавці стурбовані тим, що бажання отримати політичні вигоди від підписання угоди про ЗВТ з Туреччиною може взяти гору над торговими і економічними інтересами нашої держави і кожного українця. Адже не лише імпорт з Туреччини стане дешевшим по деяким позиціям. Українці можуть втратити робочі_місця, а країна – вітчизняні виробництва та надходження до бюджету. А також перспективу розвитку», – підкреслив Голова Ради ФРУ Дмитро Олійник.

Федерація роботодавців України неодноразово зверталася до Уряду із закликом утриматися від подальших дій у напрямку підписання згаданої Угоди без аналізу поточного стану економічно-торговельних відносин та його впливу на стан розвитку української промисловості.

«Переговори про ЗВТ з Туреччиною тривають вже 10 років. Позицію української сторони було сформовано та затверджено 8 років тому. При цьому вперше за останні 10 років ми отримали від’ємне сальдо у торгівлі з Туреччиною. Це говорить про те, що навіть зараз, коли з обох сторін існує відповідне мито, маємо велику експансію турецьких товарів на наш ринок. І це відбувається, в першу чергу, тому що турецька система субсидування власної економіки в рази сильніша, ніж в Україні», – переконаний гендиректор ФРУ Руслан Іллічов.

За словами заступника голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитра Кисилевського, Туреччина – великий торговельний партнер України, тому проблеми, порушені на заході, надзвичайно важливі для української економіки.

У структурі українського експорту переважають товари первинної обробки, тоді як турецькі компанії постачають в Україну переважно продукцію з високим рівнем доданої вартості. Це наочний приклад цілеспрямованої державної промполітики Туреччини та політики стимулювання експорту. В Україні ж досі так і не запрацював жоден реальний інструмент стимулювання високотехнологічного експорту.

Тому для України найбільш чутливим питанням переговорного процесу є те, на скільки та коли дві країни скоротять ввізні та вивізні мита на товари. І в цьому контексті важливо сказати, що у Туреччини мало не найвищий тарифний захист у світі, зазначив Дмитро Кисилевський.

На думку присутніх на заході хіміків, металургів, представників легкої та харчової промисловості та автомобільної галузі, Україна на сьогодні не готова до того, щоб повністю відкривати свій ринок для турецької продукції. Вітчизняні виробники знаходяться в нерівних умовах з турецькими. Останні отримують підтримку від держави у вигляді субсидій, знижених податків і пільгових кредитів, в той час як в Україні такі заходи підтримки не доступні.

Голова асоціації «Укрцемент» Павло Качур розповів, що 10 з 66 турецьких заводів знаходяться в зонах інвестиційної підтримки, звільнені від податків на землю, користуються пільговими тарифами на електроенергію та газ, мають кредитну підтримку.

Аналогічні заходи прийняті урядом Туреччини і щодо хімічної промисловості, зазначив президент Союзу хіміків України Олексій Голубов: «10 років тому Туреччина визначила хімічну галузь пріоритетною. І пішли пільги: знизили податок на землю, податок на прибуток, навіть звільнили від прибуткового податку тих, хто випускає продукцію імпортозаміщення. На 27-30% спочатку у них перевага перед нашими підприємствами. Тому йде зворотний процес: ми втрачаємо свої позиції, а турки вільно заходять на наш ринок».

Туреччина активно підтримує власних виробників текстильної та легкої промисловості, завдяки чому майже 18% експорту Туреччини складають товари легпрому, наголосила очільниця Асоціації «Укрлегпром» Тетяна Ізовіт. «За 10 років Турецький експорт в Україну вже перевищив відповідний український в 53 рази. Ми бачимо державну підтримку щодо мит, технопарків, звільнення від оплати більшості податків, особливо в вільних економічних зонах», – зауважила вона.

Туреччина захищає свій ринок і від української металургійної продукції, повідомив президент об’єднання «Укрметалургпром» Олександр Каленков. «8,5-9% української продукції металургії експортується до Туреччини. По всій номенклатурі існують мита, причому часто вони носять загороджувальний характер від 8-12 до 22%. У свою чергу від турецької металопродукції ми ніяк не захищені » – зазначив він.

Турбує перспектива повного скасування мит і українських виробників автотранспорту. Зниження або встановлення нульових ставок ввізного мита на продукцію автомобілебудівної галузі при підписанні Угоди відкриє український ринок для товарів турецьких підприємств, зазначили у Федерації роботодавців автомобільної галузі. При цьому вітчизняні виробники залишаться обмеженими в доступі до турецького ринку, оскільки в Туреччині окрім ввізного мита, імпорт обмежується спеціальним споживчим податком, розміри якого коливаються від 45% до 145% і яким регулюється кон’юнктура на внутрішньому авторинку.

«Туреччина встановлює ці обмеження на ввезення товарів, і тим самим змушує розміщувати заводи на своїй території і виготовлятиме транспорт в Туреччині. Зараз там діє 16 заводів світових брендів таки як Honda, Toyota, Reno, Ford і т.д., які виробляють всі види авто. Існує звільнення від митних зборів і ПДВ на обладнання, скорочення загальнонаціональних і місцевих податків для інвесторів, пільгова відсоткова ставка по кредитах тощо», – сказала Ольга Ковач.

Представники української промисловості закликали владу провести аудит пропозицій Туреччини в діалозі з українськими виробниками, а також оцінити ефект від повної лібералізації ринку для окремих галузей та економіки України в цілому і виробити збалансовану переговорну позицію.

Наступним етапом має стати формування офіційної переговорної позиції і мандату Уряду України на переговорах з урахуванням позицій виробників та комплексних досліджень можливих ефектів угоди про вільну торгівлю з Туреччиною для економіки України.

У Верховній Раді також готові сприяти промисловцям в діалозі з державою.

4 грудня 26 народних депутатів направили Прем’єр-міністру запит, в якому закликали невідкладно оголосити реальні наміри українських переговірників, а також «червоні» лінії, які ні за яких обставин не можна переступати.