18 грудня на комітеті ВРУ з питань економічного розвитку в порядку денному розглядалось питання Стратегії промислового розвитку України

Доповідав Міністр економіки Милованов Тимофій.

Він зазначив про глобальний спадний тренд з 2017 р. та про фактори, які визначають спад промислового виробництва, такі як: глобальний тренд падіння виробництва, зниження світових цін, санкції РФ, зміцнення валютного курсу, погодні умови (в т.ч. – виробництво та споживання електроенергії), логістичні проблеми, проблеми в тютюновій галузі, рекордний врожай тощо.

Народними депутатами України акцентовано на кризовому стані промисловості України, падіння виробництва та ревальвація гривні, що руйнує економіку держави. Наголошено на необхідності внесення змін до ЗУ «Про публічні закупівлі» у контексті максимального використання вітчизняної промисловості у даній сфері.

Сергій Тарута відзначив позитив у тому, що розпочато такий промисловий діалог. Зауважив про необхідність введення посади заступника міністра економіки з промислового розвитку та опрацювання програми промисловості й механізмів співпраці.

Дмитро Наталуха – голова комітету зазначив на важливості промислового сектору, як такого, що надає ланцюжок створення супутніх послуг та сервісів тощо.

Миловановим Т. відмічено про стратегічний попит всередині країни.

Асоціацією «Укрлегпром» зазначено про критичний стан у промисловості та скорочення 6000 робочих місць за 9 міс. п.р. (офіційні дані), падіння виробництва та експорту та  необхідності  підтримки  законопроектів №2508, 2609, внесений народними депутатами Задорожнім М., Пуртовою А., Васильєвим І.,  Дирдіним М.,  на підтримку сектору легкої промисловості та спрощення процедур імпорту сировинних матеріалів для виробничих підприємств сектору.

Тетяна Ізовіт запропоновала Міністру економіки Тимофію Милованову проведення галузевої зустрічі з керівництвом Асоціації «Укрлегпром» для опрацювання проблемних питань.

Також Т.Ізовіт надала ключовим учасникам засідання наступну інформацію про розвиток легкої промисловості у поточному році.

В Україні працює понад 2,5 тис. підприємств у текстильній промисловості, виробництві одягу, шкіри та взуття, з яких лише 12% – середні підприємства, 25% – малі, решта понад 60% – мікропідприємства.

Асоціація «Укрлегпром» звертає увагу на спадний тренд у галузях легкої промисловості  у 2019 році. Так, обсяги виробництва легкої промисловості за 9 місяців 2019 р. скоротилися на 10,3%, а експорту – на 2,7% проти відповідного періоду 2018 р. І це після відновлення у надзвичайно складних умовах позитивного тренду як виробництва: (2016 р. – 102,2%, 2017 – 107,2%, 2018 р. – 96,8%), так і експорту (2016 р. – 107%, 2017 – 113,3%, 2018 р. – 111,8%). Адже, індустрія вимушена працювати у багаторічних нерівних умовах конкуренції на внутрішньому ринку через контрабанду, засилля азійського імпорту та «секонд-хенду», заниження митної вартості готових товарів, можливості реалізації галузевих товарів без обліку і контролю тощо.

Натомість, імпорт галузевої продукції динамічно зростає та перевищує експорт вже у 2,6 рази! (раніше 2,0-2,1 рази). За 2018 р. імпорт зріс на 17,9% і досяг 2,66 млрд.дол.США до 2017 р., а за 9 місяців 2019 р. – ще на 17,4% проти відповідного періоду 2018 р. При цьому у минулому році агресивна динаміка зростання імпорту саме готових виробів: одяг трикотажний – 140,2% (у т.ч. блузки жін. – 207,5%, дитячий одяг трикотажний – 184,9%), одяг текстильний – 128,9% (у т.ч. сорочки чол. – 161,5%, білизна жіноча і чоловіча – 295% і 171% відповідно, костюми спортивні – 174,1%), білизна постільна, кухонна – 143,1%, ковдри і пледи  – 137,4%, готові вироби зі шкіри – 122,7%, взуття – 136,5% (у т.ч. шкіряне взуття – 150,4%, інше взуття  (нейдешевше) – 605%).

На 2-му місці (після Китаю) за обсягами імпорту – Туреччина, їх частка в імпорті на українськмй ринок – 11,2%. Обсяг галузевого імпорту у минулому році стрімко зріс у 1,5 раза (на 97,5 млн.дол.США)  і досяг 297 млн.дол.США. У 2018 р. імпорт готових турецьких виробів бив рекорди зростання: одяг трикотажний зріс у 3,2 раза, одяг текстильний – у 2,5 рази, взуття – у 2,8 рази.

Вкотре звертаємо увагу МИТНИЦІ, що за 9 міс. 2019 р. галузевий імпорт досяг майже 2,3 млрд.дол.США (117,4% до відп. періоду 2018 р.).

Зростає, насамперед, імпорт готових виробів, які за рівних конкурентних умов можуть виготовлятися в Україні! (одяг трикотажний – 147,2%, одяг текстильний – 149,5%, домашній текстиль – 132,1%, взуття – 132,5%, вироби зі шкіри – 116%), та ще й при одночасному зниженні їх митної вартості на 20-50% за різними товарними групами.

Водночас, по усіх сировинних групах (волокна, пряжа, тканини), що використовуються виробниками  для виготовлення готової продукції в Україні, маємо негативну динаміку імпорту (50 гр. шовк – 83,7%, 51 гр. вовна – 88,2%, бавовна – 95,3%, штучні 54 гр. і синтетичні 55 гр. матеріали – 94,3% і 90,8% відповідно, 56 гр. вата, повсть, неткані матеріали – 95,5%).

За інформацією підприємств, Митницею у понад 90% випадків розмитнення сировини, яка завозиться офіційно та в Україні не виробляється (волокна, пряжа, тканини, трикотажні полотна, що використовується для виготовлення в Україні одягу, речового майна, текстильних виробів, взуття тощо) – здійснюється «величезний», як правило, безглуздий обсяг робіт, що потребує значних затрат фінансових та людських ресурсів, а саме:

– повне вивантаження сировини з подальшим оглядом (наприклад, перевіркою ширини, ваги, детального складу кожного рулону тканини, навіть, вмісту наркотичних речовин тощо);

– завищення (іноді в рази) митної вартості порівняно з контрактною;

– постійний відбір проб і зразків для лабораторних досліджень (а це 20-40 днів);

– перекодування продукції (хоча мито на 50-59 гр. УКТ ЗЕД текстильних матеріалів – переважно 0-5%)

– розмитнення за тимчасовими митними деклараціями з банківською гарантією тощо.

Судові розгляди за позовами підприємств потім доводять безпідставність упередженості та ускладнених митних процедур, а вся ця «бурна» митна діяльність виявляється надуманою. Тим часом, блокується митне оформлення випуску товарів у вільний обіг, що призводить до подальшого порушення/блокування стабільної роботи підприємств, додаткових фінансових витрат за вимушені простої транспорту та судові оскарження, зриви термінів виконання зобов’язань перед замовниками,  відбувається постійне здорожчання вартості сировини і кінцевої продукції українських виробників, що шкодить їх ціновій конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, і в результаті, – недонадходження бюджетних коштів.

Асоціація «Укрлегпром» постійно звертає увагу влади, що для рівної конкуренції на галузевому ринку, насамперед, необхідно забезпечити дієвий контроль обсягів і митної вартості імпорту готового одягу, взуття і «секонд-хенду», та суцільну фіскалізацію їх обігу в Україні. Адже, неврахований імпорт сировини – лише «вершина айсберга», а вірніше, – «скабка, за якою колоди в очах не видно».

Згідно з даними Топ-5 країн (Китай, Туреччина, Польща, Німеччина, Італія), звідки в Україну ввозиться 65% галузевої продукції, лише у 2018 р. неврахований імпорт з цих країн на третину збільшує його офіційний обсяг (2659,6 млн.дол.США) – на 765,6 млн.дол.США. За останні 5 років лише зі згаданих країн в Україну ввезено товарів на 12,1 млрд.дол., а це «плюс» неврахованих 5,1 млрд.дол. до офіційної статистики (16,4 млрд.дол.). Тобто, на український ринок додатково потрапило товарів митною вартістю на 110,2 млрд.грн., з яких не сплачено жодних податків. Так, бюджетні втрати лише від несплати ПДВ за цей період склали щонайменше 25 млрд.грн.

Крім того, якщо з країн Азії ввозяться величезні обсяги галузевих товарів з мінімальною митною вартістю, то ввезений з Європи одяг та взуття, у т.ч. «брендовий», – не врахований українською статистикою на 80-97%. Водночас, українською митницею зафіксовано ввезення завищених у рази, порівняно з даними країни постачання, обсягів вживаного одягу і взуття. Європа постачає в Україну понад 98% обсягу «секонд-хенду» за середньою ціною – 1,2 дол./кг. У 2018 році Україна на IV місці у світі за обсягом імпорту «секонд-хенду» – 155 млн.дол., а його кількісний обсяг (понад 100 млн.кг щороку) складає понад 55% імпорту усіх готових галузевих товарів.

Окремим чинником негативного впливу для експортерів у 2019 р. стала непрогнозована політика НБУ щодо курсу валют, адже 43% галузевої продукції експортується (переважно за іноземними  контрактами, укладеними на тривалий час). Такі підприємства мають мільярдні втрати, стримування зростання заробітної плати у галузі (лише 112,1% за 9 міс.2019 проти 124-129% у попередні роки), відтік кадрів.

Така «політика» щодо імпорту сировини та валютного курсу вже призвела до катастрофічних змін і спадного тренду в галузі, що виробляє продукцію з високою доданою вартістю в усіх регіонах України та забезпечує 2,5% валютних надходжень. Це втрати виробленої продукції щонайменше на 3 млрд.грн., бюджетні втрати від несплати ПДВ та ЄСВ – 1 млрд.грн., вивільнення до 10 тис. працівників (переважно – жінок),  як наслідок, – збільшення навантажень на бюджетні фонди, трудова міграція, зростання соціальної напруги у суспільстві.

Пам’яєтаємо, що галузь присутня в усіх сферах економіки та задовольняє потреби: населення – у якісних товарах народного споживання, народного господарства – у виробах промислово-технічного призначення, професій-ного, корпоративного, спецодягу і взуття, засобів захисту, Збройних Сил України і силових структур – у речовому майні та форменому обмундируванні тощо.

Українськими виробниками реалізується  текстилю, одягу, взуття й інших галузевих товарів на 30 млрд.грн., і цю цифру можливо потроїти! Наявний резерв галузевого зростання криється, насамперед, у наповненні внутрішнього ринку, обсяг якого мінімум 170 млрд.грн. щороку, а присутність продукції вітчизняного виробництва на ньому не перевищує 15-25 відсотків за різними групами споживання.

Сьогодні необхідно зберегти в державі найцінніше – людський капітал, зупинити трудову міграцію, залучити кадри і створити передумови для підвищення реаль-ної заробітної плати.

Для задоволення наявних внутрішніх потреб у продукції, виконання потенційних іноземних замовлень і нарощування експорту продукції з високою доданою вартістю у галузі можливо додатково створити до 200 тис. робочих місць.

Легка промисловість потребує підтримки держави у створенні рівних конкурентних умов на ринку, покращенні доступу галузі до сировинних ресурсів й інші заходи, які могли б зробити легку промисловість драйвером національної економіки.

Асоціація «Укрлегпром» наполягає підтримати пропозиції бізнесу та пропонує внести на розгляд Верховної Ради України для невідкладного прийняття законопроектів №2508 та №2509 від 28.11.2019, що мають стратегічне значення для розвитку економіки та легкої промисловості, матимуть позитивний економічний і суспільний резонанс, зокрема для підтримки й розвитку малого і середнього бізнесу, не призведуть до втрат, а сприятимуть збільшенню доходної частини бюджету та збереженню людського капіталу в Україні.