28 листопада 2019 р. за №2508 у Верховній Раді України народними депутатами України Задорожнім М.М.,  Пуртовою А.А., Васильєвим І.С. та Дирдіним М.Є. зареєстровано Законопроект «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання цифровізації та інвестиційної привабливості підприємств легкої промисловості».

Ініціатором та розробником даного нормативного акту стала Асоціація «Укрлегпром».

Обгрунтування необхідності прийняття акта

Наразі, одним з пріоритетних завдань країни є створення сприятливих умов із залучення інвестицій на здійснення цифровізації, швидкого інноваційного оновлення й модернізації виробничих потужностей, підвищення продуктивності, активізації впровадження смарт-технологій для збалансованого розвитку легкої промисловості України, яка здійснює виробництво текстильних матеріалів, одягу, взуття й іншої продукції (група 13-15, КВЕД ДК 009-2010).

Даний промисловий сектор, належить до креативних індустрій, потенційний для нарощування експорту та має реальні можливості стати економічним драйвером національного зростання і збільшення присутності якісних товарів на внутрішньому ринку. Річний обсяг реалізації галузевої продукції 30,7 мдрд.грн. у 2018 р. (1% промвиробництва) ˗ можливо потроїти. Наявний резерв галузевого зростання криється, насамперед, у наповненні внутрішнього споживчого ринку, обсяг якого мінімум 170 млрд.грн. щороку, а присутність продукції вітчизняного виробництва на ньому не перевищує 15-25 відсотків за різними групами споживання.

Міжнародний досвід галузевого розвитку

Світовий досвід Китаю, Туреччини, Білорусі, Узбекистану, Киргизстану, інших країн стосовно державної підтримки текстильної, швейної, взуттєвої галузей підтверджують успішність даної практики.

Так, за 30 років турецька легка промисловість пройшла шлях від сировинної галузі переробки з низькою доданою вартістю ˗ до одного з флагманів з постачання модного одягу, взуття  та текстилю в світі. Аби досягти таких показників, у 80-х роках Уряд Туреччини зробив ставку на легку промисловість як одну з пріоритетних. Завдяки підтримці  та  протекціоністській політиці держави, лише за постачанням одягу Туреччина сьогодні займає 6-те місце в світі та 3-тє ˗ в Європі. У галузі працює близько 40 тисяч підприємств, на яких зайнято за різними джерелами від 750 тисяч до 1,9 млн. працівників. Одяг, після автомобільної техніки, посідає друге місце в структурі експорту країни з часткою 9,4% від загального.

Таке зростання відбулось завдяки пільговому оподаткуванню підприємств, створенню індустріальних галузевих центрів з необхідною інфраструктурою, державному фінансуванню участі турецьких компаній в ключових іноземних виставках (у т.ч. в Україні), цільовому залученню потенційних закордонних оптових байєрів текстилю, одягу та взуття на промислові виставкові заходи у Туреччині, зокрема шляхом компенсацій витрат учасникам на авіапереліт, проживання, трансфер тощо. Здійснюючи технічне оснащення та модернізацію, турецькі компанії також мають конкурентні переваги, бо ПДВ на обладнання дорівнює нулю. Тож у 2017 році Туреччина експортувала текстилю на $10 мільярдів, а одягу – на $17 мільярдів, а у 2018 році очікувалося зростання на 8-10%.

Поточна ситуація в Україні

В Україні вкрай назріла зміна податкової політики держави аби стимулювати інвестиційну привабливість, цифровізацію та інноваційні перетворення із забезпеченням сучасними інтелектуальними (роботизованими, комп’ютеризованими, автоматизованими) робочими місцями, що забезпечить підвищення продуктивності праці, якості продукції, ефективності й екологізації виробництва у легкій промисловості ˗ виробництві текстилю,  одягу, взуття, шкіряних виробів.

З іншого боку, це дасть можливість  зберегти в державі найцінніше – людський капітал, зупинити трудову міграцію, залучити кадри, молодь і створити передумови для підвищення реальної заробітної плати. Адже за даними 2018 року зареєстрований дефіцит кадрів у індустріях 13-15 кодів КВЕД склав близько 25 тис., тобто, майже третину від офіційно працюючих у галузі. У поточному 2019 році через коливання валютного курсу і значну (понад 40%) експортоорієнтованість галузі,  підприємства, що працюють з іноземними замовниками, отримали мільйонні збитки, що призвело до сповільнення темпів зростання оплати праці у галузі (лише 112,1% за січень-вересень 2019 р. проти 124,4% у 2018 р.), і чергового відтоку кадрів  (- 6 тис.осіб за 9 місяців 2019р.).

Що пропонується?

Проектом Закону України пропонується стимулювання цифровізації та інвестиційної привабливості виробничих підприємств за рахунок впровадження законодавчої ініціативи щодо справляння податку на додану вартість та прибутку підприємств, а саме:

Перший крок

Встановити нульову ставку зі сплати податку на додану вартість на обладнання, що ввозиться в Україну для виробничих потреб.

В Україні не виробляється виробниче обладнання та комплектуючі для підприємств легкої промисловості ˗ з виробництва текстильних матеріалів, одягу, взуття й іншої продукції (група 13-15, КВЕД ДК 009-2010). Це обладнання високоточне, комп’ютеризоване, технологічне та має значну вартість, що у середньому складає від 300 до 1 000 000 дол. США за одиницю. Необхідність здійснення сплати податку на додану вартість при ввезенні обладнання та інші затрати по впровадженню проектів, сплата відсотків по кредиту є вкрай обтяжливими фінансовими обставинами, що вимивають обігові кошти підприємств. А в даному секторі працює понад 2,5 тис. малих (мікро) та середніх підприємств, на яких ¾ зайнятих – жінки. Відсутність доступних довгострокових кредитних ресурсів для бізнесу не сприяють активізації процесів впровадження цифрових і смарт-технологій, технічного оновлення, розширення і модернізації виробничих підприємств.

Запроваджена на два роки з 2018 р. 24-місячна розстрочка зі сплати ПДВ на імпорт обладнання згідно із Законом України від 7.12.2017 р. №2245 (п.65) дала позитивний поштовх для оновлення виробничої матеріально-технічної бази. Так, текстильні підприємства відповідно до постанови КМУ від 7.02.2018 №85 першими випробували механізм даної норми, і сьогодні таким чином вже успішно освоєно понад 60 млн. грн. інвестицій. Наприклад, створено 200 додаткових робочих місць у килимовому виробництві та 50 робочих місць у виробництві трикотажних полотен.

На практиці розстрочка зі сплати ПДВ не дала масштабного ефекту для легкої промисловості, адже економічно не дуже вигідна підприємствам. Дана модель не досить ефективна для прискорення модернізації, особливо для обмежених у ресурсах малих та середніх підприємств, яких у галузі – більшість. Оскільки, ускладнений механізм її отримання, значні додаткові витрати, часто виникає проблема з оформленням банківської гарантії. Для масової швидкої модернізації доцільно тимчасово звільнити виробничі підприємства (КВЕД 13-15) від сплати ПДВ. Така норма ефективно діє у Туреччині, Китаї, Узбекистані та багатьох інших країнах з розвиненою промисловістю .

Другий крок

В Україні необхідно поновити тимчасову норму Податкового кодексу України, що була запроваджена з 2011 р. для підприємств легкої промисловості (КВЕД 13-15) на 10 років, щодо звільнення від оподаткування прибутку, який спрямовувався на використання вивільнених коштів на модернізацію, розбудову, впровадження інновацій, пов’язаних з основною діяльністю та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними тощо.

Попередні результати дії норми та очікування  щодо перенаправлення податку на прибуток

На жаль, діяла дана норма лише 4 роки, тому скористатися нею з різних причин встигла незначна кількість із близько 3 тис. галузевих підприємств (макс. 191 – у 2011 р., мін. – 112 підприємств у 2014 р.), якими загалом за цей період було освоєно на розвиток 250 млн.грн. вивільнених прибуткових коштів.

Однак, дана законодавча ініціатива навіть за цей часовий відрізок сприяла активному технічному переоснащенню, відновився обсяг імпорту галузевого обладнання у 2011 р. до 46 млн.дол. – 136,7% до 2010 р. Також у 2011 р. закріпилася позитивна динаміка виробництва -107,6% та експорту – 113,9% до 2010 р. Скасування в 2015 р. норми щодо звільнення оподаткування прибутку, призвело до чергової втрати довіри до держави багатьох підприємств легкої промисловості, які взяли кредити для розвитку, а на тлі обезцінення валюти у 3,4 раза зазнали значних збитків, у деяких випадках змушені були скоротити виробництво, працюючих та досі розраховуватися з банками.

Можливості та галузеві  реалії

Для задоволення наявних внутрішніх потреб у продукції, виконання потенційних іноземних замовлень і нарощування експорту продукції з високою доданою вартістю у галузі у перспективі 10 років можливо додатково створити до 200 тис. робочих місць, здійснивши інноваційне оновлення основних фондів підприємств, що є зношеними на 55-60%. Запровадження даної законодавчої норми створить умови для залучення іноземних інвестицій.

Спад виробництва у текстильній та модній індустрії за 9 місяців 2019 р. вже досяг 10,3%, а експорту – 2,7% проти відповідного періоду 2018 р. І це після відновлення у надзвичайно складних умовах позитивного тренду як виробництва: (2016 р. – 102,2%, 2017 – 107,2%, 2018 р. – 96,8%), так і експорту (2016 р. – 107%, 2017 – 113,3%, 2018 р. – 111,8%). Адже, індустрія вимушена працювати у багаторічних нерівних умовах конкуренції на внутрішньому ринку через контрабанду, засилля азійського імпорту та «секонд-хенду», заниження митної вартості готових товарів, можливості реалізації галузевих товарів без обліку і контролю тощо.

Українська промисловість втрачає робочі місця, а люди – роботу та можливість забезпечувати власні родини, що суперечить національним економічним інтересам країни щодо збільшення якісної вітчизняної продукції на внутрішньому ринку, збереження кадрового потенціалу з гідною оплатою праці, нарощування експортних та податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів.

З огляду на викладене, вітчизняна легка промисловість потребує суттєвого поліпшення умов ведення бізнесу, розвитку і детінізації внутрішнього ринку, розробки заходів щодо сприяння експорту продукції з високою доданою вартістю, залученню інвестицій.

Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Реалізація цього закону не призведе до втрат державного бюджету та значно покращить інвестиційний клімат й умови ведення бізнесу у легкій промисловості України, що в результаті дозволить суттєво збільшити обсяги виробництва, підвищити обороноздатність держави у частині забезпечення речовим майном.

Також вдасться покращити торговельний баланс, збільшити експорт та отримати значний позитивний соціально-економічний ефект у вигляді збільшення надходжень до державного й місцевих бюджетів за рахунок податків та створення  додаткових робочих місць.

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67498