ТОП-5: Основні кроки для промислового розвитку легкої промисловості

Як «вижити» та конкурувати на українському ринку вітчизняному виробнику?

Існуюча ситуація

Поточна структура внутрішнього ринку легкої промисловості через можливість торгівлі без обліку та контролю контрабандною та контрафактною продукцією, використання схем псевдогуманітарки та псевдо-секонд-хенду, призвела до значної частки продукції «тіньового» сектору:

низький рівень оплати праці та необхідність легалізації її виплат призвели зокрема до незацікавленості молоді у виборі професій легкої промисловості, як наслідок – відтік працівників у інші сфери народного господарства (передусім, торгівлю) та масова міграція (Середньомісячна заробітна плата у легкій промисловості у 2017 р. зростала більш швидкими темпами, ніж у промисловості – 143,5% проти 129,3% відповідно. Однак, її рівень є найнижчим серед галузей промисловості 5414 грн. за 2017 рік. При цьому більше 75% зайнятих у галузі – це жінки, які є особливою соціально вразливою категорією населення).
недостатня системна інтеграція навчальних закладів профтехосвіти до процесу підготовки та працевлаштування кадрів робочих професій на виробництво;
недостатній престиж галузевих професій, низька мотивація молоді щодо мобільності, конкурентоспроможності, рівня кваліфікації та матеріального забезпечення;
діючі у державі механізми по безробіттю не мотивують до працевлаштування.

Проблема 1. Кадровий дефіцит

Пропонуємо:

1. Удосконалити умови отримання статусу безробітного для запобігання використання соціальних пільг особами, кадровий потенціал яких може бути використаний на виробництві, а саме:

змінити поняття «підходяща робота» шляхом розширення тлумачення даного терміну;
звузити перелік підстав для відмови безробітним від наявної вакансії;
заборонити надання особі статусу безробітного при наявності відповідних вакансій у Державному центрі зайнятості;
заборонити надання особі статусу безробітного при звільненні з роботи за власним бажанням.

2. Спростити процедури щодо можливостей залучати на виробництво молодь до 18 років, інвалідів, іноземців, сільське населення (компенсація транспортних перевезень до місця роботи тощо), зокрема:

зменшити бюрократичне навантаження на роботодавців для полегшення процедури працевлаштування молоді від 16 років;
зменшити кількість обмежень щодо здійснення трудових прав для осіб від 16 до 18 років (за їх бажанням) для сприяння їх професійному становленню і розвитку, що також призведе до зменшення зубожіння у неблагополучних сім’ях;
звільнити від відповідальності підприємства за невиконання норми з працевлаштування людей з інвалідністю;
ліквідувати норму щодо нарахування заробітної плати іноземним громадянам, що працевлаштовуються на території України, в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

3. Раціональне спрямування коштів державного та місцевого бюджетів, які витрачаються на оплату послуг по підготовці фахівців з числа громадян України, які навчаються за державним замовленням:

розробити дієву систему виявлення потреб ринку праці в короткостроковому періоді та подальшого моніторингу працевлаштування випускників ВНЗ, які навчалися за бюджетні кошти;
оптимізація кількості вищих навчальних закладів відповідно до реальних потреб ринку праці;
при розподілі фінансування надавати перевагу ВНЗ, які здійснюють підготовку фахівців для потреб промисловості.

Проблема 2. Детінізація внутрішнього ринку

Пропонуємо:

запровадити механізм суцільного обліку у торгівлі за допомогою сучасних електронних засобів для реєстрації розрахункових операцій (РРО) у сфері торгівлі або ведення обліку за первинною документацією, у т.ч. товарами легкої промисловості.
запровадити ДІЄВИЙ санітарно-гігієнічний контроль товарів «секонд-хенд» згідно з чинним законодавством.

Проблема 3. Підключення до енергомереж – строки і тарифи

Непрогнозована система тарифікації на енергоносії для промислових підприємств та неспроможність НКРЕКП спростити процедуру приєднання електроустановок до мережі.

Пропонуємо:

встановити на законодавчому рівні плановість зміни тарифів на енергоносії для промислових підприємств та припинити негативну практику різких змін тарифів;
запровадити прозорий і економічно обґрунтований (виправданий) механізм формування розмірів тарифів на енергоносії для промислових підприємств;
узгодити розбіжності та колізії між ЗУ «Про електричну енергію» та ЗУ «Про ринок електричної енергії».

Проблема 4. Держзамовлення

Пропонуємо:

допускати до участі в держзакупівлях підприємства, що мають висновок Замовника щодо кваліфікаційних характеристик можливостей виробничого підприємства на кшталт наявності виробничих площ, технологічних потужностей, робочих та сировинних ресурсів для своєчасного якісного виконання держзамовлення;
забезпечити рівні конкурентні умови участі у державних закупівлях для всіх суб’єктів господарювання, розглядаючи ціну без ПДВ при визначенні переможця.

Проблема 5. Спрощення дозвільних процедур

Зарегульованість даних процедур стримує нарощування виробництва продукції з високою доданою вартістю та експортний потенціал.

Пропонуємо:

урегулювати питання децентралізації процедури видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та надання відповідних повноважень посадовим особам територіальних органів Держпродспоживслужби з видачі документів дозвільного характеру на відповідних адміністративних територіях;
спростити дозвільну систему ввезення хімічних матеріалів з Європейського Союзу в Україну з метою визнання сертифікатів якості та листів безпеки виробників цих країн.
виключити обладнання для легкої та текстильної промисловості з переліку машин підвищеної небезпеки.