#Features #Green Economic Development
Матеріал RECONOMY- переглянути оригінальну версію можна за посиланням: https://www.reconomyprogram.com/knowledge-hub/sustainability-as-the-path-forward-for-ukraines-textile-and-apparel-sector/
Автор – Катерина Фарбар
Катерина Фарбар – українська журналістка з дев’ятирічним досвідом висвітлення соціально-економічних питань, прав працівників, міграції та повномасштабного вторгнення росії для українських та міжнародних ЗМІ.
Хоч текстильна, швейна, шкіряна та взуттєва галузі України (TCLF), як і більшість підприємств у країні, пережила значні потрясіння з початку повномасштабного вторгнення у Лютому 2022, сьогодні легка промисловість України стоїть непохитно.
Хоча вона зазнала серйозних змін, спричинених війною, та вимагає ще більших змін аби стати сумісною із ринком ЄС. Це означає, що для галузі настав час для зеленого та сталого переходу.
Проте, країнам у регіоні бракує знань щодо того як бути конкурентними на ринку ЄС, окрім як, у випадку України, бути частиною Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю та мати статус кандидата до ЄС.
МОЖЛИВОСТІ ТА ПОТРЕБИ
З різким падінням основного джерела доходу – експорту української текстильної продукції до ЄС на другому році повномасштабної війни – стабілізував ринок TCLF внутрішній замовник – Збройні сили України.
На кінець 2023 року основні види продукції, що виробляються – це військовий, медичний, тактичний та пожежний одяг згідно з останнім Дослідженням текстилю, одягу, шкіри та взуття в умовах повномасштабної війни, проведеного Дослідницькою агенцією FAMA та Асоціацією «Укрлегпром».
Виробництво в секторі TCLF страждає від постійних обстрілів, економічної нестабільності та нестачі робочої сили, оскільки багато працівників евакуювались з України за кордон або переселились в інші регіони.
Крім того, галузь імпортозалежна, має проблеми з сировиною, а відсутність державної підтримки також впливає на її стан, констатує дослідження.
Крім того, щойно підписана Угода про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною, яку остання вже ратифікувала в серпні цього року, і Україна також збирається ратифікувати, ставить українських виробників текстилю та одягу в більш небезпечний стан. Через лібералізацію ринку між двома країнами турецькі виробники можуть поступово витіснити українських, що призведе до значного падіння продажів останніх.
«Важливо підкреслити нерівність конкурентних умов між українськими та турецькими виробниками. За останні 30 років Туреччина визначила текстильну промисловість як пріоритетний сектор, підтримуючи її сильною протекціоністською політикою. Як наслідок, Туреччина зараз є одним із провідних світових постачальників одягу, та ще більше зміцнила цю позицію у 2022-2023 роках. Для України турецький імпорт різко зріс: імпорт одягу зріс на 41%, а взуття – на 69,4% у 2023 році порівняно з тим же періодом 2022 року.
Текстильна промисловість відіграє значну роль у національній зайнятості, особливо під час війни. У разі ратифікації Угоди про вільну торгівлю український державний бюджет, за оцінками, щорічно втрачатиме щонайменше 1,5 млрд грн митних зборів від імпорту турецької текстильної продукції.
Це може призвести до зупинки українських швейних та взуттєвих фабрик, потенційно піддаючи ризику до 50% працівників. Для контексту, у 2023 році українська текстильна промисловість сплатила 2,1 млрд грн податку на доходи фізичних осіб. Якщо угода буде ратифікована, ця сума може зменшитися вдвічі.
Таким чином, вкрай важливо зберегти існуючі митні тарифи на імпорт готових текстильних виробів з Туреччини. Це фокус нашої нинішньої адвокаційної діяльності, оскільки ми працюємо над тим, щоб привернути увагу до потенційних ризиків, пов’язаних з угодою про вільну торгівлю», – зазначила Тетяна Ізовіт, президент-голова правління Асоціації «Укрлегпром».
На третьому році війни, в умовах падіння експорту та залежності від державних споживачів, сектор TCLF сьогодні має можливість пройти «зелену» трансформацію, щоб прискорити своє зростання.
Українська легка промисловість стикається з суттєвими викликами: по-перше, має бути збудована відповідна інфраструктура.
«Європейське законодавство вводить вимогу переробляти, а не викидати. Українські компанії, які працюють за давальницькою схемою, вже отримують від європейських партнерів вимогу надати документи, що підтверджують переробку відходів, чого вони не можуть надати через відсутність інфраструктури. Ми створюємо таку інфраструктуру для наших клієнтів», – розповідає співвласник і генеральний директор ТОВ «Ре:інвентекс» Андрій Ільченко, компанія якого працює над розвитком інфраструктури переробки текстильних відходів.
По-друге, українське законодавство не спрямоване на розвиток, підтримку та заохочення виробників відходів до переробки та повторного використання, а також, на даний момент українська держава не має спеціальних схем підтримки та стимулів для бізнесу щоб прийняти такі екологічні рішення.
У 2025, імпорт в ЄС може стати неможливим для українських текстильних компаній, які не дотримуються стандартів і вимог ЄС щодо поводження з відходами власного виробництва, не переробляють і не використовують повторно.
Тому, Україна, з одного боку, потребує інтеграції в ЄС, а з іншого – уся її текстильна промисловість може опинитися поза європейським ринком просто через свою невідповідність технічним параметрам.
СТРАТЕГІЯ
Документ під назвою «Секторальні стратегії для текстильного сектору» (2022), опублікований EU4Business: Connecting Companies показує спільні проблеми, які сьогодні існують у текстильному секторі України, Грузії, Молдови та Вірменії. Це брак професіоналів та експертів із стійких екологічних практик і бізнес-моделей, а також відсутність послуг, які можуть зміцнити компанії приватного сектора.
В Україні, компанії приватного сектору мають недостатньо інформації щодо переходу до екологічної продукції, інтеграції циркулярних бізнес-моделей в свої бізнес-операції. Відсутня достатня кількість тренінгів та провідних підприємств у цьому напрямку, що діляться власним практичним досвідом.
«Очевидно, що освіта та навчання є дуже важливими, щоб їх можна було передати підприємствам і таким чином сприяти [зеленому] переходу», — каже Ізовіт.
Основна мета учасників галузі – адвокація та інформування про циркулярні бізнес-моделі та зелену економіку, а головне – розвиток конкурентоспроможності на ринку текстилю, який RECONOMY підтримує.
Іншою метою є надання компаніям приватного сектора та асоціаціям, які розвивають еко-консалтинговий бізнес, послуга еко-сертифікації та міжнародних стандартів, що зміцнить їхній потенціал для збільшення експортного потенціалу. Очікується, що асоціації візьмуть на себе провідну роль у розвитку цих послуг і пропонуватимуть їх компаніям приватного сектора.
Основною цільовою групою цього проекту є переважно жінки, оскільки 90% людей, зайнятих у текстильному секторі та індустрії моди, є жінками, а також молоддю. До проектної діяльності та розвитку навичок будуть залучені переважно внутрішньо переміщені особи (ВПО), постраждалі від домашнього насильства та студенти.
НАЯВНІ ЗУСИЛЛЯ
Однією з українських компаній, яка вже сьогодні впроваджує зелені рішення у свій бізнес, є Re:inventex, яка розвиває інфраструктуру для переробки постіндустріальних текстильних відходів компаній текстильної та швейної промисловості відповідно до усталених європейських практик і правил.
«Ми намагаємося показати повний шлях циркулярності, наш проект спрямований не лише на збір текстильних відходів і перетворення їх на певну сировину, ми повертаємо їх безпосередньо в ту саму галузь: ми використовуємо відновлені волокна для виробництва нетканих матеріалів і широкий асортимент готової продукції, як-от матраци-трансформери для укриттів, шопперів, пакувальні матеріали», – розповідає Андрій Ільченко.
Те, що розпочалося як довгостроковий запланований проект з виробництва волокна для власного споживання, значно розширило цей проект та обсяг інвестицій. Це також було частиною стратегії розвитку компанії. Тепер мета Re:inventex – отримати дозвіл на поводження з відходами, щоб повністю відповідати цьому статусу компанії, що займається переробкою відходів.
«Ми бачимо себе як компанію, яка на наступних етапах буде також розширюватись у сфері переробки вживаного одягу, для цього потрібна значна фінансова підтримка, законодавчі зміни та підтримка на муніципальному рівні», – каже Ільченко.
Більш екологічний і відповідальний до відходів сектор TCLF означає не тільки екологічний бізнес і стимулювання торгівлі з ЄС. Підвищення стійкості та циркулярності бізнесом означає підвищення самодостатності, більше того, це означає підвищення стійкості країни до зовнішніх викликів і меншу залежність від зовнішніх ресурсів.