Кожен початок бюджетного року для Постачальників речового майна для силових структур стартує після затвердження бюджету країни, найраніше – це друга половина січня нового року, При цьому замовлення формується Міноборони заздалегідь для безперебійного постачання продукції та забезпечується підписанням додаткових угод з постачальниками попереднього бюджетного року, що передбачає постачання продукції у 1-му кварталі нового року у обсязі 20% від минулого року.
Кожен рік для виробників починається з основного питання – реальної очікуваної вартості предмета закупівлі і щороку Асоціація «Укрлегпром» звертається до МОУ стосовно необхідності врахування реальних економічних передумов, інфляції, вартісних складових, що впливають на виробництво речового майна та врахування технологічних термінів виготовлення текстильних матеріалів, шкірсировини та процесів безпосереднього виробництва.
Зрозуміло, що Замовник зацікавлений у щонайнижчій ціновій пропозиції, натомість складові вартості якісної продукції вітчизняного виробника – це не тільки вартість сировини, утримання основних виробничих фондів, але й заробітна плати працюючих штатних працівників на виробництві.
Особливим ударом по вітчизняним виробникам на початку цього року стало «спонукання» виробників Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ до зниження цінової пропозиції, обґрунтовуючи це «зміцненням національної валюти у 2019 році до долара США – майже на 15% та євро – на 19%, що мало б нібито здешевити вартість імпортованої сировини для продукції…». Однак, в реаліях цього не сталося, оскільки з іншого боку Митницею було підвищено митну вартість ввезення тканин та матеріалів, подекуди – в рази.
Та вітчизняні виробники, пішли назустріч МОУ, погодились знизити ціну задля забезпечення стабільного планомірного виробництва, збереження робочих місць та відповідального безперебійного постачання речмайна для ЗСУ.
В період карантину вітчизняні підприємства відповідно до проведених тендерних процедур МОУ продовжували у стислі терміни здійснювати виробництво, виконують договірні зобов’язання і продовжують постачати речового майно, за власний рахунок долаючи виклики навіть в умовах жорстких обмежень COVID-19.
Форс-мажорні обставини цього періоду вже призвели до глибокої стагнації галузевого виробництва, середня заробітна плата скоротилася на 35% та становила у квітні 4843 грн. (-31,6% до відповідного періоду 2019), а це лише 46,4% до середнього рівня по економіці (у 2017 р. рівень складав – 73%).
Через пандемію найбільше постраждала соцсфера, адже 75% працюючих у галузі – це жінки! (6,6% – вимушене безробіття у відпустках за власний рахунок та ще 3,6% – неповний робочий день).
У таких умовах невизначеності та світових викликів закриття кордонів державні (публічні) закупівлі мають зберегти робочі місця на виробничих підприємствах України та сприяти розвитку економіки.
Асоціація «Укрлегпром» неодноразово пропонувала перехід на рамкові 3-річні угоди з Міноборони з обов’язковим створенням бази підприємств за напрямком їх діяльності (виготовлення взуття, швейних, трикотажних виробів, та іншої продукції), проведенням інспектування таких підприємств з метою визначення їх виробничих потужностей, техніко-технологічних можливостей із виготовлення продукції, наявності обладнання та кваліфікованого персоналу.
Адже діюча система планування закупівлі речового майна передбачає річне планування та разові контракти в межах бюджетного року, що обмежує можливості підприємств до системного інноваційного розвитку та удосконалення виробничої бази.
Як наслідок, до участі у торгах на закупівлю форменого одягу допускаються підприємства, які не мають власної матеріально-технічної бази, не утримують кваліфікований персонал, не мають досвіду в заявленій технологічно складній сфері та не мають спроможності щодо виготовлення і постачання такої продукції.
Тому, в подальшому, такі суб’єкти господарювання пропонують низькі ціни, стають переможцями, постачають продукцію сумнівної якості та сумнівного походження, порушують строки її постачання або зривають/відтерміновують тендер. А підприємства легкої промисловості, які утримують необхідні матеріальні бази, відповідний персонал, сплачують податки і збори, та на які покладено відповідальне виконання мобілізаційних завдань за напрямком речового забезпечення, – не в змозі конкурувати в таких нерівних умовах та підтримувати мобілізаційну базу в належному стані.
Останнім часом, підприємства-постачальники масово звертаються до Асоціації, оскільки Міноборони системно до кінця терміну затягує розрахунки за фактично поставлений Товар відповідно до договору, а це 30 календарних днів після прийомки продукції Замовником або й зриває його! При цьому ще є фінансове забезпечення виконання контракту, виробники змушені залучати кредитні кошти для виконання зобов’язань із закупівлі сировини, матеріалів та комплектуючих, Тож затримка розрахунків є недопустимою та поглиблює ланцюгову реакцію розгортання неплатежів, кадрових скорочень і глибокої системної кризи.
Пам’ятаємо, що галузь присутня в усіх сферах економіки та задовольняє потреби: населення – у якісних товарах народного споживання, народного господарства – у виробах промислово-технічного призначення, професійного, корпоративного, спецодягу і взуття, засобів захисту, Збройних Сил України і силових структур – у речовому майні та форменому обмундируванні тощо.
Вважаємо, що особливо в умовах пандемії та економічної кризи першочерговим є збереження робочих місць, а система публічних закупівель має забезпечувати пріоритетність українському виробнику, який стоїть на варті національної безпеки та економічної незалежності держави, забезпечує обороноздатність ЗСУ у речовому майні, потреби Мінохорониздоров’я щодо захисту і здоров’я нації тощо.